Ad claras Asiae volemus urbes

[miram]

Как ни странно, в сети нет не только полного русского Катулла, но и того стихотворения (46), откуда эта знаменитая строчка. И на бумаге под рукой нет. Зато есть в украинском переводе блистательного Миколы Зерова. Перепечатываю с издания 1920 года -- вероятно, будут отклонения от нынешней орфографии.

Знову весна, оживає земля.
Бурь одгреміла пора буркотлива,
З заходу легіт повіяв пестливий...
Де ви, багатої Фригії ниви?
Де ти, Никеї родюча рілля?
В Азію, славну містами, мчимо.
Серце забилося, прагне дороги,
Радо ступають, тугішають ноги...
Друзі, прощайте! братерським гуртком
З дому забились ми в даль незнайому, --
Нарізно шлях свій верстаєм до-дому.

Iam ver egelidos refert tepores,
iam caeli furor aequinoctialis
iucundis Zephyri silescit auris.
Linquantur Phrygii, Catulle, campi
Nicaeaeque ager uber aestuosae:
ad claras Asiae volemus urbes.
Iam mens praetrepidans avet vagari,
iam laeti studio pedes vigescunt.
O dulces comitum valete coetus,
longe quos simul a domo profectos
diversae varie viae reportant.